Неділя, 21.01.2018, 03:50
Білоцерківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Мова сайту
Выбрать язык / Select language:
Ukranian
English
French
German
Japanese
Italian
Portuguese
Spanish
Danish
Chinese
Korean
Arabic
Czech
Estonian
Belarusian
Latvian
Greek
Finnish
Serbian
Bulgarian
Turkish
Міні-чат
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Архів записів
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Форма входу
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 103
Головна » 2017 » Листопад » 24 » День пам’яті жертв голодоморів
19:51
День пам’яті жертв голодоморів

  Минуле століття пронеслось над  Україною страшним  голодомором 1932 –1933 років.  Указом президента В.А.Ющенка було  запроваджено День пам’яті жертв голодоморів, який щороку відзначається в четверту суботу листопада.

Пам’яті тих, хто загинув  від  голодомору 1932 – 1933 років  присвячується наша сьогоднішня  зустріч для учнів 10-А та 9-А класів у філії бібліотеки №10. На цій зустрічі був присутній наш білоцерківський письменник Андрій Гудима. Найвідоміші його твори присвячегі саме цій події.

Більшовицька епоха в історії нашої України почалася для селян ніби добре, з «Декрету про землю». Селяни  отримали землю, про  яку  мріяли  віками. Селяни повірили у вільне, заможнє життя, з любов’ю  обробляли  землю, отримували добрі врожаї. Але  згодом, урядом Москви , було запроваджено продрозверстку – по  селах нишпорили продзагони: у селян силою забирали хліб. З часом продрозверстку  замінили  продподатком  і знову  вчорашні незаможники  відчули  полегшення: більше  трудилися, віддавали  продподаток, а  решту  залишали собі.  Але  країною керували нелюди.

У квітні 1922 року XYI конференція ВКП/б/  проголосила початок масової колективізації, тобто організацію колективних господарств – колгоспів. Селян  змушували нести в  колгосп все: реманент, коней, худобу. Волелюбне українське селянство всіляко противилося колективізації. Селяни масово  вирізали  худобу, нищили все, що потрібно було віддавати в колгоспи. Заможних селян трударів, які відмовлялися від колективізації масово  розкуркулювали і виселяли в  Сибір. По дорозі на каторгу селяни гинули цілими сім’ями. Особливо тяжко в дорозі було дітям. Якраз 1929 рік і став передумовою майбутнього голодомору в Україні… Щоб остаточно зламати опір українських хліборобів Сталін вирішив організувати в Україні штучний голодомор.

 В страшній  агонії  зустріли українці 30-і роки: розкуркулення цілих сімей, каторга, примусова колективізація, репресії. В 1930 році Москва збільшила розміри хлібозаготівель в Україні на третину. Такий же план було покладено й 1931 року, хоча колективізація зменшила урожай на 20 мільйонів пудів хліба.

Керівництво України благало Москву про зменшення плану заготівель хліба, попереджаючи, що Україна в критичному стані. Та сталінські посіпаки заявили «жодних поступок не буде».

Розпочалася тотальна війна, жорстокішої за яку не знав світ: людей не вбивали, не стріляли – у них просто забрали всю їжу, оточили на кордонах  військами  і  спокійно дивилися, як вони повільно  у  нестерпних муках помирають від голоду.

Особливо потерпали від голоду Дніпропетровська, Луганська, Харківська,Миколаївська, Херсонська, Полтавська області.

Масштабний голод в Україні почався наприкінці 1932 року, діставши свого апогею наприкінці 33 го. Щохвилини в Україні помирало 17 осіб, щогодини втрачали 1000  хліборобів, а щодня – майже 25 тисяч українців. Жодна війна не забрала зо такий короткий час стільки людських життів. Голодомор забрав близько  12 мільйонів українців, третина із них діти. 

Радянське керівництво свідомо дезорієнтувало світову громадськість, що в Україні ніякого голоду не було й немає. Дипломатичні служби загалом володіли інформацією про ситуацію в Україні 1932 – 33 роках, проте жахливі його масштаби замовчувались. Багатьом на Заході складно було повірити, що в країні, яка експортує зерно і відмовляється від продовольчої допомоги, може лютувати такий скажений голод. А голод був дійсно скаженим, люди вимирали цілими сім’ями, селами. Спершу вмирали чоловіки, потім діти, потім жінки. Особливо важко було дітям. Знесилені, з розпухлими животами, з божевільними оченятами, вони не могли зрозуміти, за що з ними так і лише просили: «Їсти, хліба, хліба…»

Нам з вами, теперішнім, важко зрозуміти – що можна померти з голоду. Як це – зовсім немає чого їсти?.. Зовсім… День, тиждень, місяць, не один місяць. Люди їли все: мишей, котів, собак, комах, кору дерев, траву, трупи людей. Божеволіли з голоду.

  Голод – то такий фізіологічний феномен, який нищить нормальну психіку, гасить емоції  і  волю до боротьби. У багатьох споминах жертв голодомору засвідчується, що тривале голодування призводить до апатії і деморалізації людської свідомості, відбирає сили до боротьби. Голод призводив до божевілля і канібалізму. Голод нищив розум, свідомість людей, перетворював їх на тварин. За таких умов фізичний опір був неможливим. Українця зломили… Зломили найжорстокішим, нелюдським чином – голодом. Чути, як твої діти  весь час просять їсти, бачити їх повільну смерть – таке можна пережити тільки збожеволівши самому.

Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад української культури, рідної мови, традицій. Пекло, створене в Україні на початку 30 х років XX століття, не можна ні з чим порівняти  ні у вітчизняній,  ні у світовій  історії.  Людиноненависницький більшовицький режим вирішив голодом поставити український народ на коліна, змусити будувати комунізм на кісках безневинно  заморених  голодом українців. 

Довгі десятиліття факт голодомору  замовчувався, спершу за наказом Сталіна, пізніше за вказівкою радянського керівництва. Ніби й не було голодомору, але пам’ять людська жива, бо ще залишились в живих ті, хто пережив те страшне лихоліття. 28.11.2006 року Верховна Рада України ухвалила закон  «Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні», яким голодомор визнаний геноцидом українського народу. Станом на 2011 рік Голодомор офіційно визнаний геноцидом українського народу в 16 країнах  світу. 9 країн в офіційних зверненнях засудили Голодомор, як акт винищення людства, вчинений сталінським режимом. ПАРЕ  /Парламентська асамблея Ради Європи/, європарламент  визнали голодомор злочином проти людства.

Що  таке геноцид?  Під геноцидом розуміємо такі дії, що вчинюються з наміром знищити, повністю, або частково, будь - яку національну, етнічну, расову або релігійну групу  шляхом позбавлення життя  членів  такої  групи. 

Хай в кожній оселі, в кожній родині українці схилять голову перед пам’яттю тих, хто не хотів помирати, хто хотів жити, але їх убили  голодом-геноцидом. 

Перший у світі пам’ятник жертвам Голодомору був відкритий 23 жовтня 1983 року у Канаді за ініціативи громадян Канади українського походження. На сьогоднішній день пам’ятні знаки встановлено в Австралії, Аргентині, Італії, Канаді, Німеччині, Польщі, Угорщині, США.

На скибку  хліба я дивлюся,

Рум’яну, білу, запашну.

На скибку хліба я молюся,

До неї руки простягну.

Молюсь за тих, хто  скибки тої

Не дочекавсь, заснув  навік

Зими холодної, лихої

В  той чорний, 33 – ій рік.

Молюсь за нас, дорослі й діти

Щоб не зазнали бід  отих.

Нехай поняття  «хліб», 

«життя» і «жити» -

Завжди належать до святих.                  

 

Щиро дякуємо за надану можливість бути присутніми на такій цікавій зустрічі!

Класний керівник 9-А класу Бартківська Антоніна Миколаївна

 

Переглядів: 75 | Додав: ГлупакЛ
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Свята та Події
Календар свят і подій
__________________
Новини ПедПреси
Copyright MyCorp © 2018
Конструктор сайтів - uCoz